ARTYKUŁY W INNYCH JĘZYKACH

now browsing by category

 

Posted by: | on luty 1, 2015

Заповіт мого батька!!!

Dziękujemy Tamarze za tłumaczenie na ukraiński. 

Tym razem przesłanie po ukraińśku. Jak zwykle jestem otwarta na inne języki. Jak ktos ma czas i ochotę przetłumaczyć będziemy wdzięczni. Najbardziej egzotyczne języki mile widziane. Myślę, że to przesłanie dotyczy całego świata jest angielski, niemiecki, włoski, rosyjski i teraz ukraiński 


На этот раз, сообщение украинского языка. Как всегда, я открыта для других языков. Как кто-то есть время и желание перевести будет благодарны. Самые экзотические языки приветствуются. Я думаю, что это сообщение относится к весь мир , английском, немецком, итальянском, русском и украинском сейчас.


This time, the message of the Ukrainian language. As always, I'm open to other languages. As someone has the time and inclination to translate will be grateful. The most exotic languages welcome. I think this message applies to the entire world is English, German, Italian, Russian and Ukrainian now

 

PB190803-1024x767

Заповіт мого батька!!!

 

Я думаю, що мій батько відчував, що він полишає цей світ, тому я хочу поділитися однією з останніх розмов з ним. Я назвала її «Заповіт мого батька».Цей заповіт прийшов до мене, коли батько залишав цей світ. Я прочитала його на похороні,а тепер розміщаю у блозі. Я думаю, що батько хотів би цього. Мій батько пішов з життя 8 травня 2011 року у 79 –літньому віці.

Заповіт мого батька!!!

Коли мій тато пішов із життя, я почула від багатьох, що він був їм як батько, що він був доброю людиною, тому ви, можливо, будете шоковані тим, що я вам розповім.

Незадовго до того, як тато полишив цей світ, я з ним мала розмову, в котрій він констатував, що марно прожив своє життя.

Можливо вас це здивує – відсутність матеріальних проблем, хороша робота, цікаві заняття, дружина, донька. Багато хто запитає: чого ще можна бажати? Саме так – чого???

Подружнє життя самі знаєте, яке. Мама була дуже «важкою» людиною: владна, сильна, ізолювала його від людей і усього світу.

Коли вона була жива, то тато не контактував навіть з найближчими родичами. Не було і мови про самореалізацію, здійснення мрій.

Але чому він дозволив пригнічувати себе…???

І тут ми бачимо ключ до прожитого марно життя – для того, щоб його залишили у спокої, він поступово відмовлявся від самого себе, поступово, живучи, вмирав.

Коли кілька років тому мама померла, він не міг жити повноцінно.

Давалось взнаки втрачене здоров′я і мрії лишились нездійсненими.

Хоча я маю визнати, що було одне позитивне зрушення –батько почав говорити про свої мрії.

Одна його мрія була досить прозаїчна – поїздка до Сибіру, на озеро Байкал.

Чому я хочу вам про це розповісти…???

Я вважаю, що його життя і одна з останніх розмов має бути рефлексією, роздумами про те, що треба бути собою і прожити життя не відмовляючись від своїх мрій. Тому що здійснені мрії-це частина нас, вони збагачують нас так само як і різні труднощі та випробування.

Приклад тощо, що я пообіцяла йому що буду повноцінно жити свідчить про те, що коли ми стоїмо на порозі своїх днів, то перестаємо дивитися на життя з точки зору матеріальних цінностей, схем, успіхів, а дивимся з точки зору того, чи прожили ми його у згоді із собою.

Ми маємо мрії, але ми їх не реалізовуємо, ми не є собою, ми багато чого робимо для того, щоб нас полишили у спокої, крім того робимо так, як на думку інших слід жити, як буде правильно, як на нас дивляться інші, а чи варто???

Хтось може сказати:я не можу реалізувати свої мрії тому,що у мене є діти, дім, пріорітети. Я особисто знаю багатьох людей,котрі живуть у згоді з собою і своїми мріями,збагачуючи не лише власне життя,але також і життя своїх близьких.

Я часто чую від інших, що мені ,наприклад, 40,50,60 років і життя для мене закінчилось і вже надто пізно думати про свої мрії і про себе.

Спочатку ми надто молоді, закінчуємо школу, потім працюємо, наживаємо майно,а потім ми вже надто старі. А де життя???

Тому висновок після роздумів над життям мого батька: будьте собою на кожному рівні, з любов′ю, співчуттям до інших і цілковитою відповідальністю за власне життя.

Чи перестав би мій батько бути доброю людиною, яким його вважає більшість із вас, якби він час від часу кудись їздив у мандрівку???

Можливо у мами було б до нього більше претензій, але ж вони і так завжди у неї були, так що небагато чого б змінилось. Та на скільки б він самореалізувався і став би багатшим духовно?

Іноді у мене з′являються претензії до себе, що мені не вистачило сміливості та рішучості наполягти на тому, щоб взятий його з собою на Байкал.

Можливо,він помер би під час подорожі,можливо там,але на скільки багатший духовно,реалізуючи свою найбільшу у житті мрію.

Коли я кажу про мрії, то маю на увазі мрії, що йдуть із самого серця, а не бажання,за якими ми ганяємось щодня та не можемо наздогнати. Сьогодні –одні, а завтра-інші.

Я обіцяла йому, що буду жити повноцінно. Тому я поїду в Сибір, на Байкал,тому що це і моя мрія,і вона у моєму серці.

Однак,не чекайте від інших,щоб вони здійснили ваші мрії.Особливо від дітей. Кожен з нас має право на власні мрії.Тому бути собою і здійснити свої мрії-хай це буде змістом цієї моєї дивної похоронної промови.

Від імені мого батька я бажаю вам сміливості і сили в здійсненні власної легенди.

 

Posted in ARTYKUŁY W INNYCH JĘZYKACH, Український | No Comments »

Posted by: | on czerwiec 10, 2014

Il messaggio del mio Papà

 

ojciec

Dziękuję Marcie za tłumaczenie, mamy już angielski , niemiecki , rosyjski , teraz włoski . Jak są osoby które mogą jeszcze przetłumaczyć będzie super . Myślę , że w każdym kraju są osoby którym to przesłanie może pomóc zmienić życie .
 

Il messaggio del mio Papà

Quando mio padre se ne ando' tanti mi dissero che era stato un bravo padre, un uomo buono. Ora ,detto questo ,potreste rimanere scioccati dopo aver letto le mie parole.
Parlai con mio padre poco prima della sua morte e mi disse che aveva sprecato la sua vita. Forse è sorprendente dato che non aveva mai avuto problemi economici, aveva dei buoni lavori, delle attività interessanti, una moglie,una figlia….tanti chiederanno: cosa avresti voluto di più? Infatti, cosa? Il matrimonio era cosi': mamma possessiva, difficile, forte, lo isolava dalla gente, dal mondo. Finche' lei era viva lui non manteneva contatti nemmeno con la sua famiglia. Come poteva pensare allora di realizzare se' stesso, i suoi sogni? Perché si fece incatenare cosi'? E qui abbiamo la risposta della vita sprecata=per essere lasciato in pace piano piano rinunciava a se stesso, piano piano moriva.
Quando qualche anno fa la mamma mori' lui non seppe vivere appieno la vita. Si fece sentire la salute trascurata e i suoi sogni furono messi da parte. Ma devo ammettere che qualche progresso lo fece- inizio' a parlare dei suoi sogni. Uno di essi era molto semplice: un viaggio in Siberia, a Baikal. Perché vi sto dicendo tutto questo? Perché penso che la sua vita e uno dei suoi ultimi discorsi dovrebbero diventare una riflessione per tutti.Bisogna essere se stessi, vivere la propria vita senza rinunciare ai propri sogni.Perchè i sogni che realizziamo e le esperienze forti ci arricchiscono. Il solo fatto, che mi fece promettere di vivere appieno la mia vita, dimostra che quando stiamo per finire il nostro cammino terreno smettiamo di vedere la vita dal punto di vista dei beni materiali, degli schemi, dei successi, ma cerchiamo di scoprire se l'abbiamo vissuta in armonia con noi stessi.Abbiamo i nostri sogni ma non li realizziamo, non siamo noi stessi, facciamo tante cose per essere lasciati in pace, facciamo secondo quello che ci dicono gli altri, cosa è giusto secondo loro, come ci vedono-ma ne vale davvero la pena? Qualcuno dirà: non posso realizzare i miei sogni perché ho figli, una casa, ci sono delle priorità….Conosco tanta gente che vive in pace con se stessa e con i loro sogni arricchendo così non solo la loro vita ma pure quella dei altri. Spesso sento: ho 40, 50, 60 anni, per me la vita è già finita, è troppo tardi pensare ai sogni a me stesso.Prima si è troppo giovani, poi ci si concentra sull'educazione, poi si lavora e poi si è già vecchi. E la vita…dove è??? Dopo aver letto queste riflessioni sulla vita di mio padre cercate di essere voi stessi in ogni situazione, da ogni prospettiva, con amore e compassione per gli altri e con piena responsabilità per la propria vita. Ma se mio padre se ne fosse andato ogni tanto a vagabondare per il mondo avrebbe smesso di essere un uomo buono come fu percepito dalla maggior parte della gente? La mamma ce l'avrebbe avuta con lui ma tanto gli faceva sempre le storie,allora non sarebbe cambiato più di tanto. Ma lui sarebbe stato molto piu' felice, ricco dentro e realizzato. Alcune volte ce l'ho con me stessa che non ho avuto abbastanza coraggio di portarlo con me a Baikal. Forse durante il viaggio sarebbe morto, forse-ma sicuramente più ricco dentro, realizzando uno dei suoi sogni.Quando parlo dei sogni intendo i sogni direttamente dal cuore, non i desideri che cerchiamo di soddisfare ogni giorno e non ci riusciamo mai e che cambiano in continuazione.Ho promesso a mio padre che vivrò la mia vita appieno e per quello andrò in Siberia , a Baikal perché è il mio sogno ,con lui dentro il mio cuore. Non aspettate però che gli altri realizzino i vostri sogni, soprattutto i vostri figli. Ciascuno di noi ha diritto ai propri sogni. Ecco perché il messaggio di questo discorso sia essere se stessi e realizzare i propri sogni. Vi auguro a nome di mio padre tanto coraggio e forza nella creazione e realizzazione della vostra storia.
 
Dziękuję Marcie za tłumaczenie, mamy już angielski , niemiecki , rosyjski , teraz włoski . Jak są osoby które mogą jeszcze przetłumaczyć będzie super . Myślę , że w każdym kraju są osoby którym to przesłanie może pomóc zmienić życie .

Posted in ARTYKUŁY W INNYCH JĘZYKACH, Italiano | 1 Comment »

Posted by: | on marzec 9, 2014

A message from my dad

OJCIEC

I think that my father knew he was about to leave the world. Therefore I want to share with youwhat he told me during one of our last talks. I call it : A message from my dad. It struck me when he was leaving, I read it out during his funeral ceremony, and now I am uploading it on my blog. I think it is what he would have wanted me to do.

My father passed away on 8th May 2011 at the age of 79.

A message from my dad !!!

When he died many people told me that he had been a really loving father and that he was a good man. So, some of you might be shocked at what I am going to tell you.

Not long before he died he had told me that he had wasted his life.

You may be surprised. No financial problems, good jobs, wife, daughter. Some may ask: what to want more ?

Well, yes… What to want more ????

Their marriage, as you may know, was a kind of a tough one; a strong, bossy mum who had cut him off people and the whole world. When she was still alive he had not been in touch even with his closest family. Thinking of fulfilling plans, ambitions, self-development…, it would have been at least inappropriate in his case.

But why did he allow her to suppress him….???

And here is the key to his wasted life. For the sake of being left alone he started to give up slowly. As a result he started to die being alive.

A few years ago, when my mum died, he could not live his life to the limits. His neglected health started to assert my dad’s attention and his dreams were put aside. However, I must admit, there was a sign of progress; he started speaking about his dreams.

One of them was pretty mundane – it was a journey to Siberia, Lake Baikal.

Why do I want to tell you about it ????

I am sure that both his life and one of our last talks should become a reflection that each of you should be themselves and live your lives without giving up your dreams and ambitions.

The dreams which are coming true are part of us, they enrich our life experience as much as obstacles.

The fact that he forced me to promise that I would live my life to the fullest is the evidence that people have a different perspective on life at the moment we feel these are our last days. Then we perceive our life through the perspective of what we have experienced in lifetime and whether we lived in harmony with our hopes and expectations, not through the level of financial status we have achieved.

We have dreams but we do not help them come true, we act not ourselves, we live up to other people’s expectations, but… is it worth doing ….????

One may say : I can’t realise my dreams, I have kids, a house to look after, there are important things to do first.

I know a lot of people who live in harmony with their selves, with their dreams and this way they enrich not only their own lives but also their nearest and dearest’s.

I often hear from others: I am 40, 50, 60 and my life is over, it is too late to think about fulfilling dreams.

Well, at first, you think you are too young, you need to graduate from high school or university, then you are occupied with achieving the tops on your career ladder, you make money, but finally, it appears you are too old.

But life… where is your life ????

So, having reflected on my dad’s life , be yourself, be yourself on any field of your life. Be yourself when you love, be sympathetic, full of empathy and take responsibility for your own life.

Would my father have stopped being a good man, as he was considered to have been, if once in a while he had set out and wandered a bit ?

My mum would probably have nursed a grudge against my dad more often but she did it anyway. Not much would have changed. How much more fulfilled he would have felt…

Sometimes I happen to accuse myself of not having been determined and brave enough to take him to Lake Baikal.

Maybe he would have died during the journey, maybe, but how much happier and richer…. At least he would have been dying while letting one of his biggest dreams come true.

When I say : dreams I mean dreams, dreams straight from your heart, not desires or wants we chase every day but cannot reach. They are such today but tomorrow they are totally different.

I promised him to live my life to the fullest . That is why I will go to Siberia, to Lake Baikal, because it is also my dream, and my father is in my heart together with his unfulfilled dream.

 Do not wait until other people will realise your dreams for you, especially your children. Each of us has the right to have their own dreams. Therefore encouraging you to act yourself, to fulfill your own dreams is the message included in my funeral speech for my dad.

On behalf of him, I wish you courage, strength and stubbornness while realizing your own legend.

Posted in ARTYKUŁY W INNYCH JĘZYKACH, English | No Comments »
Tags: , , ,

Posted by: | on marzec 9, 2014

Das Vermächtnis meines Vaters

OJCIEC

Das Vermächtnis meines Vaters

Als mein Vater am 8. Mai 2011 im Alter von 79 Jahren starb, gab er mir eine Lebensweisheit mit. Ich nenne sie;das Vermächtnis meines Vaters.
Ich las es an dem Tag seines Begräbnisses und ich möchte es jetzt in meinen Blog stellen, denn es ist eine Lebensweisheit, die für jeden gelten kann. Ich denke, mein Vater hätte es auch so gewollt.
Viele seiner Freunde sagten mir bei seinem Begräbnis, er sei wie ein Vater zu ihnen gewesen, und er sei ein so guter Mensch gewesen, deshalb wird es viele von Euch verwundern, was ich jetzt erzählen will.
Kurz bevor er starb, hatten wir ein Gespräch miteinander, indem er sagte, er hätte sein Leben verwirkt, gar nicht richtig gelebt. Es verwundert denn er hatte doch eine gute und interessante Arbeit gehabt, eine Frau und eine Tochter, was könnte man sich mehr wüschen, werdet Ihr denken, ja was?
Die Ehe, wie jeder weiß, kann unterschiedlich sein, seine Frau war schwierig, wählerisch, sie isolierte ihn von Freunden und von der Außenwelt. Unter ihrem Einfluss löste er sogar die Kontakte zu seiner engsten Familie; ganz zu schweigen von der Verwirklichung seiner Träume oder seines eigenen Lebens.
Warum ließ er es soweit kommen?
Ich denke, hier liegt der Hund begraben, denn er tat es um des lieben Friedens willen. Schritt für Schritt gab er seine Träume und sein eigenes Leben auf.
Als seine Frau dann vor einigen Jahren starb, hatte er verlernt, sein Leben wirklich zu leben. Der lang vernachlässigte Gesundheitszustand meldete sich und ließ die Träume in den Hintergrund geraten. Jedoch muss ich sagen, dass er begann, von seinen Träumen zu sprechen. Einer davon war einfach: eine Reise nah Sibirien zum Baikalsee.
Warum möchte ich Euch davon erzählen?
Weil ich denke, dass unser letztes Gespräch eine wichtige Reflexion über das Leben ist, darüber, dass man sein Leben so leben soll, wie man es sich vorstellt und dass man nicht auf seine Träume verzichten sondern sich selbst verwirklichen soll; denn die Träume sind ein Teil unserer selbst und sie können uns ebenso bereichern wie die schwierigen Erfahrungen unseres Lebens.
Ich musste meinem Vater am Ende versprechen, dass ich mein Leben voll auskosten werde, denn am Ende, wenn wir an der Schwelle stehen, betrachten wir unser Leben nicht mehr von dem Standpunkt des materiellen Wohlstands und den Erfolgen, sondern ob wir es zu unserer Zufriedenheit gelebt haben.
Wir haben viele Träume, aber wir verwirklichen sie nicht, weil wir uns nach dem richten, was andere wichtig und richtig finden und um des lieben Friedens willen.
Es gibt viele Ausreden, um sich nicht zu verwirklichen, das Haus, die Kinder, aber ich kenne viele Menschen, die, seit sie das machen, was ihnen wirklich am Herzen liegt, nicht nur selbst erfüllter sind, sondern auch ihre Umgebung damit glücklich machen.
Von anderen wiederum höre ich, ja sie seien jetzt schon 40, 50 oder 60Jahre und es sei jetzt zu spät. Zuerst ist man zu jung, später muss man Geld verdienen und zuletzt ist man zu alt, aber wo bleibt das Leben, frage ich?
Deshalb rate ich euch, seid euch selbst treu, auf jeder Ebene, mit Liebe, Mitgefühl für Andere und in voller Verantwortung für euer Leben.
Wäre mein Vater denn ein schlechterer Mensch gewesen , wäre er ab und zu in der Welt herum gereist?
Vielleicht hätte Mama etwas dagegen gehabt, aber sie fand immer einen Grund, also hätte es nichts geändert.
Aber um wie viel reicher und erfüllter wäre sein Leben gewesen?
Manchmal habe ich ein schlechtes Gewissen, dass ich nicht stärker gewesen bin um ihn einfach zum Baikalsee mitzunehmen.
Vielleicht wäre er dort gestorben, aber um wie viel reicher, da er seinen Lebenstraum in Erfüllung gehen sah?
Wenn ich von Träumen spreche, sprechen ich von wahren Herzensträumen und nicht von dem Verlangen nach etwas nach dem wir täglich ohne Erfolg hinterher rennen und das sich von Tag zu Tag ändert.
Ich versprach ihm also mein Leben voll zu leben, deshalb fahre ich nach Sibirien zum Baikalsee, da es auch mein Traum ist, und mein Vater ist in meinem Herzen.
Erwartet aber nicht von anderen, dass sie Eure Träume verwirklichen, auch nicht von Euren Kindern, denn jeder hat das Recht auf seine eigenen Träume.
Deshalb als Vermächtnis sagte ich auf dieser Grabrede, seid euch selbst treu und verwirklicht eure Träume.
Ich wünsche euch in seinem Namen Mut und Kraft in der Verwirklichung eurer selbst.

Posted in ARTYKUŁY W INNYCH JĘZYKACH, Deutsch | No Comments »
Tags: ,

Posted by: | on lipiec 10, 2013

Ведик Арт – Каждый может писать картины

 Здесь наше картины http://www.malowanesercem.pl

 
Bеда – это знание, древняя универсальная правда о человеке, мире и вселенной, природе и жизни.
Арт – это искусство.
Ведик Арт – это техника духовного развития через рисование, созданная Куртом Кёлльманом для всех, кто никогда не держал кисти в руках, а также для тех, кто рисует уже давно, для людей, которые хотели бы узнать самих себя, узнать и «приручить» темные и светлые стороны своей натуры.
Мы были созданы по образу и подобию Бога, поэтому мы тоже являемся творцами, создателями своей собственной жизни. Ведик Арт помогает нам это понять и почувствовать. Ведик Арт – это рисование открытым сердцем, интуитивное, не зависящее от оценки ума. То, что мы создаем на полотне, начинает быть частью нашей жизни. Ведик Арт не учит рисовать, а позволяет нам вспомнить, как это делать, как играть цветами и формой, словно маленький ребенок – свободный и еще не ограниченный взрослыми схемами. Мышление в стиле: «я не смогу, у меня нет таланта» здесь не работает – здесь каждый умеет рисовать, а таланты только и ждут того, чтобы мы их в себе открыли.
Для кого этот метод?
Для всех, кто хочет рисовать, для заинтересованных своим личным и духовным развитием, для людей, открытых для нового опыта, а прежде всего для тех, кто «застрял» на каком-то этапе своей жизни и измучен работой, выжжен внутри и утомлен, для всех тех, кто нуждается во вдохновлении, хочет что-то изменить, для несмелых и слишком критичных по отношению к самому себе, для всех, кому не хватает согласия и любви, т.к. здесь будут учиться не оценивать, не анализировать, доверять интуиции, смотреть сердцем и видеть красоту, гармонию и любовь в себе и мире.
История
Источником этого метода являются Веды, где записана универсальная правда о вселенной, о потенциале человека и его сущности. Эти древние, насчитывающие 5000 лет знания, помогают простым и натуральным способом разбудить внутреннюю творческую силу, спящую в каждом человеке. В течение столетий они были доступны только йогом и людям, знающим санскрит.
Гуру Махариши Махеш Йоги захотел, чтобы мудрость Вед стала известна, для людей Запада. Он знал, что эти знания могут их освободить и сделать счастливыми, поэтому искал метод, с помощью которого их можно будет передать. Махариши Махеш Йоги был создателем трансцендентальной медитации и известен как гуру «Битлз». В 1980-х годах он нашел соответствующего человека, шведского художника Курта Кёлльмана и передал ему ведическую мудрость вместе с 17 правилами, а тот разработал художественный метод, благодаря которому мы можем узнать правду о себе самом и раскрыть наш творческий потенциал. Эти 17 правил нигде не записаны. Чтобы их понять, нужно каждое из них прочувствовать во время рисования. Если их просто прочитать, они покажутся пустыми словами, несмотря на то, что за ними скрывается великая мудрость, но эта мудрость присваивается только через опыт.
Курс Ведик Арт имеет два уровня, каждый из которых длится 5 дней.
 
 

Что мы рисуем?

Во время занятий Ведик Арт мы выражаем то, что есть в нас, в нашем сердце, мы рисуем нашу жизнь, то, что любим, что желаем, чего боимся или хотим, чтобы ушло. Вдохновлением является только наш внутренний мир, а не то, что мы видим.
То, как мы рисуем и как ведем себя во время рисования, показывает нам, как мы создаем свою жизнь. Рисуя, мы можем практиковать новый способ поведения, победить свои ограничения, например, взять большое полотно и почувствовать, как это есть – мечтать и действовать масштабно, с размахом.
Свою грусть мы можем закрасить радостью – и она действительно появится в нашей жизни. Мы учимся изменениям, зарисовывая и перерисовывая свои картины.
Но прежде всего мы учимся слушать свою интуицию, следовать ей и плыть с ритмом сердца. Со временем мы отпускаем контроль и доверяем каждому спонтанному движению нашей руки, которая легко и без усилий ведет к появлению прекрасного творения.
Конец процесса творения имеет огромное значение. Мы рисуем и перерисовываем до момента, когда картина будет так слита с нами, как наша любимая рубашка, платье и т.п. Через неоценивание мы учимся не зависеть от оценки других, приходит также принятие себя такими, какие мы есть. Мы берем ответственность за свое творение, стоновимся создателями своей жизни, и не жертвами. Благодаря рисованию мы пробуждаем нашу силу творения, а обретая ее, становимся творческими личностями в каждой сфере жизни.
В Ведах говорится, что каждый человек имеет внутри себя все необходимые ему знания, ему ничему не нужно учиться, а лишь только вспомнить то, что забыл в процессе реинкарнации. Веды помагают нам найти путь к этим забытым знаниям, скрытым в нас самих и доступным только для нашего Высшего «я».

 
«Ведик Арт – это натуральный процесс творения, который не является ни подражанием чему-либо, ни воспроизведением чего-либо. Мы рисуем не то, что видим, а то, что чувствуем. Если вы хотите воспроизвести природу, то купите себе фотоаппарат. Давайте будем как Бог, который создал всю вселенную, а потом вошел в свое творение. В противном случае в том, что мы создаем, не будет жизни. Когда мы обретаем «полное раскрытие», мы становимся единым целым со всей вселенной, входим с ней в резонанс и все, что мы создаём, проявляется как совершенное. Мы точно также креативны, как сам Создатель, который создал нас по своему образу и подобию – независимо, будем ли мы называть его Богом, Сознанием или Энергией.
Мы развили свой ум, забывая о развитии сердца. Но именно отсутствие сердца – это отсутствие любви не только к другим, но прежде всего к самим себе. Пробуждение сердца дает нам свободу, радость и чувство безопасности. Только так мы можем отыскать свой собственный, свободный от сравнений, индивидуальный путь – и никто не будет нам говорить, о чём мы должны думать и что должны делать, потому что благодаря сердцу мы знаем, что для нас самое лучшее».
 
Хам нравится путешествовать, семинары можно проводить в любом месте.

 

 

Posted in Pусскuй | No Comments »
Tags:

Next Entries »